Як розповідає журналістка Мирослава Ільтьо, український солдат місяць лежав у морзі неопізнаний, його захоронили на алеї Краснопольського кладовища (Дніпропетровська область) разом із десятками неідентифікованих борців за Україну, а щойно співпали ДНК, з’явилася можливість похоронити Героя вдома, але випробування для згорьованої вдови не скінчилося двомісячними пошуками тіла.
Комунальне підприємство, монополісти, які за гроші від військової частини та міського бюджету викопують та закопують могили, сказали, що ексгумацію не проведуть. Команду якихось інших копачів на кладовище не пускають, але й самі сьогодні копати не збираються. Пояснюють, що для ексгумації потрібне свідоцтво про смерть.
Увесь пакет документів є, є довідка про смерть, яку видає СМЕ, а от гербове свідоцтво про смерть видає Загс. Вдова вже готова із Рава-Руської, що на Львівщині, приїхати до Дніпра і здати всі документи, отримати те гербове свідоцтво про смерть, адже якщо це робитимуть із бригади — очікування займе близько місяця. За місяць уже не буде чого викопувати — тіло згниє.
Одні говорять, що потрібно було приїхати о восьмій ранку, інші — про свідоцтво, ще хтось із їхньої тусовки пожимає плечима, що сьогодні не хочуть копати, бо вже потомилися, приїжджайте завтра.
Я запитую у представника бригади: «Вони хочуть грошей?», — Михайло ствердно киває головою і додає: — «Наша бригада ексгумувала уже сім тіл, гербового свідоцтва про смерть не було, але всі вже втягнулися, звикли до війни, оборзєлі, це їхня робота, дохід, але разом з тим — горе жінки, яка все чекає і ніяк не може поховати чоловіка».
Просимо вас про фінансову допомогу для наших журналістів та інформаційну боротьбу з російськими окупантами: 4441 1144 1008 2620 или PayPal: info@apravda.com
Телефонуйте у нашу редакцію та повідомляйте важливу інформацію: +38 044 362 90 11.