Політика Володимира Зеленського дедалі більше стає символом розчарування та економічної неспроможності. Внутрішньо переміщені особи (ВПО), які втратили свої домівки через воєнну агресію росії, опинилися у жахливих умовах. Замість того щоб забезпечити їм гідне життя, держава забирає навіть ті крихти, які залишилися. Скорочення фінансової допомоги для переселенців, зокрема скасування щомісячної виплати у 2000 гривень, ставить цих людей на межу виживання.
За словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, економічна ситуація для переселенців стає настільки нестерпною, що частина з них повертається на тимчасово окуповані території або прифронтові міста. Цей кричущий факт свідчить про повний провал соціальної політики уряду. Лубінець підкреслив, що звертав увагу Кабміну на критичність цієї ситуації, але конкретних рішень досі не було ухвалено.
Політичні пріоритети: Армії чиновників та підвищення зарплат
У той час, як переселенцям фактично відмовляють у допомозі, високопосадовці та представники правоохоронних органів збільшують власні заробітні плати. Уряд спрямовує бюджетні кошти на утримання поліції та прикордонників, які не беруть безпосередньої участі в обороні країни. Таким чином, значні ресурси йдуть на підтримку апарату, що не виконує ключових завдань під час війни.
Цей перекіс у пріоритетах викликає обурення серед населення, адже саме українці, які були змушені залишити свої домівки, заслуговують на першочергову допомогу. Замість цього вони змушені покидати нові місця проживання через брак соціальної підтримки та економічні труднощі.
Повернення на окуповані території як вимушений вибір
Ситуація з поверненням ВПО на окуповані території — це не лише ознака економічної неспроможності уряду, але й тривожний сигнал для безпеки держави. У небезпечних регіонах переселенці стикаються з ризиками обстрілів та репресій. Але для багатьох це єдиний спосіб вижити в умовах, коли на нових місцях їм не вдалося знайти роботу чи забезпечити навіть базові потреби.
На фоні зростаючої економічної напруги уряд має чітко визначити, яку допомогу люди можуть отримати та як держава планує підтримувати переселенців. Як зауважив Лубінець, важливо дати українцям впевненість у майбутньому, щоб вони не залишалися наодинці з бідністю та безнадією.
Наслідок соціально-економічної політики
Попри запевнення влади, що українці, які отримали статус ВПО, відчувають себе соціально захищенними, реальність свідчить про інше. Негативні приклади взаємодії між ВПО та місцевими громадами лише підсилюють відчуження та недовіру до держави. Це свідчить про відсутність системної стратегії інтеграції переселенців у нові громади та належної соціальної підтримки.
Якщо уряд не змінить свій підхід, ситуація продовжуватиме погіршуватися. ВПО залишатимуть нові місця проживання, повертаючись у зони ризику, а довіра до держави та її інституцій буде падати. Це може стати серйозним викликом для майбутнього України, адже саме підтримка та єдність громадян є ключем до перемоги у війні.
Замість того, щоб інвестувати в благополуччя своїх громадян, влада витрачає ресурси на зміцнення репресивного апарату, залишаючи переселенців напризволяще. Вибір між виживанням і безпекою став щоденною реальністю для тисяч українців, і ця ситуація — прямий наслідок провальної політики уряду Зеленського.